про тутешніх коучів

дуже мені пдобається тенденція коли всі, хто може зв"язати слова в купу стають великими письменниками, блогерами і відомими людьми ващє. В Тр такого не дуже, тому вже якшо і з"являється на горизонті хтось з модним названієм роду діяльності "коуч", то аж цікаво стає.

Ото приїздив у школу дядя один - Фатіх Калкинч зветься. В Тр він продвинутий коуч в питаннях освіти, семінар дуже класний провів, живенький такий.

Так шоб радикальних новин то я не чула, зато старі прості істини ще раз проговорив, гарні приклади понадавав і якось з інтузіазмом за вчителювання взялася.

Так от. 

1. Кімната, у якій дитина повинна працювати. приглушене світло усюди і ьільки над столом яскраве. Робочий стіл. на столі книжка - ручка. Якщо треба якусь інфо з інтернета краще її зберегти і в онлайн не входити. бо потоки інстаграмів, фейсів і т.д. просто не дають можливості зконцентруватися.

2. про моб телефони дітям. ващє заборона. не тільки дітям. але і дорослим. коли всі дома, телефони на вібру в коридорі залишати. І нехай весь світ зачекає (с) продемонстрував наукові досліди, які доводять галість цього винаходую Перейти на пейджера дуже навіть корисненько, мені здається. (класні приклади з нового для мене поняття "КІНЕСТЕЗІЇ"  - цікаво дуже - гляньте в гуглі.)

3. про мам квочок розказував. про таких, які все знають про дітей самі, замість дітей. Типу, чи наїлася дитина. чи хоче дитина пісяти (типу, "Ма. я йду спать", "Нє, Вась, попісяй спершу". "Та ну, мам, нема пісяння шота", " А ти піди в туалет і тобі захочеться". Даже серед батьків у моєму класі є такі кашпіровські, прям пісяння програміють дітям.

І ше багато тем, які розтягнулися на 3 з половиною години. 

на останок, скупила я пів стенда кгижок і пішла з миром

Про бомбу в Анкарі (13 березня)

В Туреччині нова трагедія, новий теракт, нові смерті. 13 березня на центральному майдані в Анкарі знову була жива бомба. Себто хтось підірвався сам і забрав з собою десятки життів.

За законами жанру в Турччині після вибухів інтернет стає повільнішим черепахи, для того, аби якось зменшити хвилі народного гніву. 

За офіційними - 37 людей загинуло. 

Мені в голові не вкладається, шо у наші дні ми просто можемо стати свідками такого дикунства і змушені жити далі, наче нічо не відбулося.

мета терористів? залякати мирних людей? показати силу свою на дітях-жінках? 

поки що ніхто не взяв відповідальність на себе, жодна терористична організація чи радикальна партія. 

розкажу коротко про історію однієї фотки.

От тут ми бачимо двох друзів. Один з них загинув у жовтні під час вибуху у Анкарі. Інший побивався за ним, плакав, сумував .. і загинув під час вибуху в Анкарі 13 березня.. Шо за світ? 

9 березня. От сьогодні свято!

сьогодні 202 роки з дня народження Тараса Шевченка. Зовсім мені не хочеться калькувати шкільні підручники і казати "Великого Кобзаря" чи щось подібне, хоча, ясне діло, він був і є для нас величезним символом.., нашою відправною точкою в самоідентифікації як народу. вчора дивилася фільм про Шевченка, вила як корова (ну то вже не новина, мені заплакать як ".. об асфальт"). і там була думка, шо коли б він зараз жив, то був би на передовій. вже в ті роки (та й раніше ше) нам не було спокою від "братця" нашого східного, подумати тільки скільки років то всьо точиться.... скільком людям покалічено життя. Хочу дкмати, шо Тарас за нами спостерігає і, може, направляє. поможи нам, Боже...

І для того, шоб не забуть з ким і з чим маємо справу - відео, від російського каналу, де Шевченка порівняли з ... Гітлером. Прости, Господи, бо не відають, шо творять

вчителька мікрорайону нашого

кожного дня думаю про те, шо треба якось вам написать про вчителювання моє, і кожного дня, приходячи додому, я лягаю ледве не в порозі.

я просто позиціями-позиціями. так хоть і не художньо, зато точніше

• ти вчитель в ТР, якшо замість у крові в тебе тече кава (турецька, канєшно же, або, на крайняк, турецький чай, хоча він вставля не так, перевірено)
• ти вчитель в ТР, коли час проведений з дітьми видається тобі щасливим і радісним. на відміну від часу, коли тобі доводиться спілкуваться з керівництвом, ін викладачаит ьа деякими батьками
• ти вчитель, коли твоє рідне дитя отримує від тебе менше уваги, аніж твій клас, що складається з 18 чоловік
• ти вчитель, коли вільний час проглядаєш пінтерест, в надії знати новаторські актівіті для дитинят
• ти вчитель, якшо у тебе час від часу хапає спину, бо ти таскаєш дітей. ти любиг таскати дітей.

про зльот дисків, нові хобі і втому від школи

Сталося так, шо відгулявши Адине 4-річчя, перетаскавши на собі купу дітей з паті (я була коником на вечірці, якшо вам цікаво), на ранок я поняла, шо встати не можу. Ох і ах, болить спина, а в школу треба їхати, бо до Ади на ДГ їхала дівчинка з мого класу, соотвєтствєнно дитину в школу треба було доставить кров з носи, диски зі спини.

В школу доїхала, там даже два уроки одкульгала, а далі мені стало ясно, шо бобик здох. визвала таксувку до автостанції, а там вже на дідімівській автобус (шоб ви понімали, від дому до коледжу 50 км, зазвичай я їжджу сервісом від воріт до воріт, як то кажуть, але сервісів після других уроків ще не запустили, тому довелося старим дідівським способом - на громадському добираться).

Словом, опущу я муки дорожні. В лікарні мені улупарили кольчика, сказали шо знов дискочок трошка тю-тю, прописали постєльний режим і виписали ліків. Аж на 2 дні. Шоб часом не вилічилася я в такі довгі сроки.

дома бути я люблю, на мене напада творчість, загрібають музи, і мені просто добре. Тому сьогодні я робила фетрові закладки для книжок, а Хем іграшки для Ади (тоже фетрові). Пряс у ліжку (застеленому канєшно). Вже місяців зо три ми шось вдарилися в таку новинну річ для нас. витащили машинку навіть. швейну. 

і тут то я понімаю: я не можу так швидко повернуться в школу. повернення невідворотне, я знаю. діти мої соколята - мурки і зайці, а от всі інші.. комфорт у школі закінчується на хорошій каві. працюю з такою кількістю жінок я вперше. і висновок: або це критична кількість бабів у колЄктіві, або баби не такі,  не наші. А я вам казала, шо є у мене українська Наталочка в школі? Вона теж викладач. Ми з нею дуже різні. зато корінням рідні)

іду спать