Про свекра

• ·        За сім років ми з ним пережили всякого. Вірніше, пережила я, а йому завжди було до лампочки, принаймні зовні.
• ·        Зветься він прозаїчно – Алі. Людина з неабиякою харизмою, та коли з ним спілкуєшся щодня, часом шукаєш бейсбольну біту. Непроізвольно так. Коли мої батьки приїжджали до мене, він їх обхажував так, шо моя мама – царство їй небесне – витріщала на мене очі і питала чи я часом не тойво, раз НА ТАКУ ЛЮДИНУ могла шось казати. Алі баба став найкращим другом і моєму татові. Він курвить Хема часто і глибоко, але знову ж таки, минає час і все забувається. Не відчувати емоцій до нього просто не можливо.
• ·        Алі баба («бабА» з турецької тато – наголос на 2-му складі) цілковито і безповоротно повернутий на Аді-Дарині. Це його єдине уязвіме місце і тільки біля неї він зніма маску курдського коза-ностри. Колись він був мухтаром села, і, подозрєваю, бути суворим і непохитним, то частина його піар компанії, шо затяглася. Але Ада-Дарина грає ним, як циган сонцем, якшо треба построїти халабуду з простирадл, то їй десь на якому боці в нього тюбітєйка, як то кажуть)
• ·        Він зрадницька шкура. Зраджував маму у молодості, як сам хотів, і нема йому прощення (принаймні від мене). Імєєцця навіть позашлюбна дочка (окрема тема для посту). Та зараз друга людина на якій він повернутий після Ади, то мама. Часом бачу, шо їй це уже і не дуже нада. Та іноді, вона «тає»)))
• ·        Підхід до мене у нього був дуууже спєцефіческій. Він висміював мої макарони (окрім рису і булгуру для нього начої їжі не існує). Реготав над моїми порядками (щодня треба пилососити і мити поли, за його переконаннями). Він був упевнений, шо Аду ми неправильно кормимо і виховуємо. Та уже рік як людина вспокоїлася. Він побачив, шо мене з курса не сабйош. Бачить, шо з Ади толк получається. А Хем спокійний і вгодований (най даже макаронами).
• ·        Ото приїхав він з Малатії, де був у родичів два місяці. Привіз яблук і абрикосів. Питаю його «скучили може?». «За ким?, - каже, - за українською невісткою – ха-ха-ха!» Скучив, значить)))

Про народження в сорочці

Хемик влетів у аварію. 

Живий, но побитий. Лисицю він, бачте, пожалів. Аби на неї не наїхати, вивернув руля і влетів у дорожнього знака. Був на мотоциклі і  без каски канєшно же (прибила би).

Голову вивернув таким чином шо удар від зіткнення попав на плече, і плече розрізане. Боюсь думати, якби він ту голову не вивернув. рана прийшлася би на лоба... оооой, страх і ужас.

Людина моя їхала вночі з роботи. Побачив, шо мотоцикла не зібрати , кинув все і пішов пішки. на ранок визвали евакутора, а мотоцикла і слід простив, вкрали суки  на металолом. 

Як кажуть євреї, дякую, Боже, шо всяв матеріальним. 

Лежить ото так бідоттє, шкода.

Яблучко від яблуні

Воістину батьки дітям часом не залишають вибору своїми роботами і хобі. Бо ж маля набирається всього, опираючись на досвід найрідніших. 

Задній двір будинку у нас великий і там Ада розбила свій табір. Іграшки і все інше, шо хоч віддалено може виконувати функцію іграшки, знаходиться там в довільному, зрозумілому тільки їй, порядку. І та територія чітко розділена на дві частини, одна з яких - бар, інша - школа. 

Під настрій дитина сидить з книжками, розсажує іграшки на лавці і чомусь іх навчає. А часом ходить біля тих же іграшок і питає шо пити будете?)) 

Мір сашол

я почуваюся наче живу у якомусь цілковитому сюрі. несправжнє, видумане, та ще й зі збоченою фантазією

Тільки но в червні борці за права жінок в Туреччині збирали підписи на  петицію про заборону шлюбів неповнолітніх у мечетях (бо неповнолітніх не розписують на державному рівні), роздули ми тут історії, акції і вчора "патєрялі" ще одну 12-літню з Діярбакиру... заради чого ото ті всі акції, скажіть? коли пристарілі педофіли перестануть займати малих дівчат?

В Тр і надалі стан ЧП. про те шо мені подобається. а шо ні навіть писати не хочеться, так все ілюзорно, втрачено і порожньо.

а ше в ніч з понеділка на вівторок я собі сиділа на балконі і їла шоколадку. переглядала фейсбук. а так вже прилічно 2-гу за  годину було. вийшла на відео про те, як всякі йобані гіві і мотороли знущаються над нашими... і так все без красок показали, відверто, завбачливо написавши у заголовку 18+. і не спала я вже 3 ночі. перед ранком засинала на 2-3 години, але і то дяка винові.. чого у нас в Україні живуть так, наче війни нема? чого ніяких сука політиків не валить, шо відрізаються вуха і фотки викладають в кантактікє?  чого ніхто не зловить отих двох, перепрошую, підарасів (їх, я впевнена, більше, та не суть, коли і двох не ловлять)? чого дозволяють їм плодитися і ставати медіа зірками якимись? невже не хочеться українським офіцерам якось ще зберегти свою честь і виловити уродів?

в мене є племінник, якого можуть призвати. він закінчив університет  якраз.

і якого я не дам ні за які коврижки.

це вже більше не моя війна, шановні правителі. якшо ви не можете то всьо припинити, граєтеся життями людей, то ідіть ви в сраку! 

Вакханалія в Туреччині продовжуюється

В Туреччині настав момент, коли всі всього бояться, але, власне кажучи, оті всі таки праві. Чула зранку в автобусі, як дружина казала чоловікові, "І не патякай там на роботі багато про Ердогана, шоб чого не сталося бува"

Новиною і ще одним шоком сстало те, Управління ради вищої освіти Туреччини зажадало відставки 1577  деканів університетів Туреччини. Знає ж, шо то не його прихильники. Іде далі. І ось вже Рада з питань телебачення і радіомовлення Туреччини закрива усі теле- і радіоканали країни, що підозрюються у злиганні з рухом "Хізмет" і колишнього друган діючого президента Туреччини, а сьогодні його ворогом номер 1 - Ф. Гюлена. 

Ну і відомо було, шо в сад ідуть 8000 офіцерів, 6000 суддів і прокруров 1500 деканів, 21000 вчителів. Хто працюватиме на їх місцях? виключно прихильники влади чи?.. яке там в задніцу "чи" - відповідь очевидна.

 А ще ото на фейсі оці дурнуваті фотожаби, типу перзидент Туреччини (РТЕ) поборов АТО за ніч, а Порошенко тягне.

 РТЕ  не тільки "поборов ато",  але й всю демократію, еліту країни і надії на світську державу...

Блог для вивчення турецької мови клік:)

Про силу. Турецьку. Чоловічу.

ООоой, і сміх і гріх, їй-бо. Через рік-два продам багато матеріалу для серіалу про турецьке село))

Є в нас сусід, дід 76 років, Хамза зветься. Всі на нього Хамза-хаджи кажуть, бо ходив він у Мекку в молодості. Живе з третьою вже шоб-ви-панімалі дружиною (дві попередні похоронив), якій 35 і в якої 2-є дітей (я якось не услідила, чиї то діти.  Вона була одружена, знаю, але що сталося далі - нє вєм).

Обриває Хамза-хаджи лимони, бачу, в мене у садку. Стала я, наче Кайдашиха, звела русяві свої брови до купи, і кажу: "ай-ай-ай, Хамза хаджи, то ж сказали би шо лимонів тре, так я б вам з базару куплених дала, а ці ще не достигли, шо ж ви їх рвете, га? а чи ви їх доглядали ото? а чи поливали?" розлилася я тирадою і луп-луп на нього грозним взглядом.

Він, в свою чергу, звів до купи свої сиві брови: "Я у вас ці лимони беру роками, то ти просто раніше тут не жила, то й не знаєш". Ну я обламалася  думаю раз так, той так. Потім питаю (розвівши брови по місцям, і вже на Кайдашиху не похожим голосом): "А нашо вам зелені, прошу пана?" ("прошу пана" я сказала в себе внутрі, а по-турецьки то передала лексемою "ефендим").

 - Ооо,  - каже Хамза - во шо, значить, молода. Нема нужди вам.

Мене аж вкрило рум"янцем. Та діда було вже не остановить.

 - Ти думаєш Ділєк зі мною чого? Я того, доця, шо я оці лимончики зелені перетираю, з медом і корицею настоюю і їм потім. а вночі не сплю, - глянув гордо і маняще, -  Хто його знає, може ще на 16-го сина спроможуся.

Я наче карниза ковтнула, стояла прямо і не блимала. Слава Богу, він набрав тих лимонів і пішов, дуже навіть бодро, мабуть предвкушаючи ефект від настойочки темною нічкою.

Блог для вивчення турецької мови клік:)

Про холодну помсту

 Моя свекруха - то джерело таких історій, від яких мурахи табунами по спині. А все тому, що молодість її припала на ті часи, коли шалено цькували курдів і алевітів. А вона і те і друге. Тому їхнє життя завжди було на краю, люди були готовими до всього і завжди.

Та зараз історія  про холодну і продуману помсту.

Є у мами моєї подруга близька. Гарна персіянка з сім"ї алевітів - Рожда (таке смачне солодке курдське ім"я). Прийшов до неї свататися мусульманин суніт. А вони з алевітами в принципі вороги ворогами були, історії відомі дуже криваві подробиці.. Але в одному селі та ворожість не відчувалася, сусіди все таки. Рожда брикалася, та батьки порадилися і віддали, бо чоловік багатий і бути одруженою з сунітом, то хоч якісь гарантії, що твою сім"ю менше тіптимуть так часто перевірками.

Одружилися значить. І перша шлюбна ніч. 

Чоловік каже: "Ти зі мною одружилася. Тепер ти не алевітка.  Помочися на портрет Алі" (а то пропрок алевітів). Рожда - в шок. "Не буду", -  каже. Посварилися. Він її одразу побив, відмантелив до синців по всьому тілу. І сам помочився на заготовлений портрет... Романтична ніч. нічо не скажеш.

То були ті часи, коли забратися і піти від чоловіка не так легко. А тому, вона залишилася. І ненавиділа його все життя. І займалася сексом під примусом. І дітей родила, вничку прививала їм свою релігію. 

І все пам"ятала їхню першу ніч. і планувала, шо прийде її час і вона помститься, от коли він буде вже немічним і не зможе її гемселити.

Раптом чоловік захворів і помер. Слішком раптово якось. Як грім серед ясного.. Відбули всі процедури,  3 дні, 9 днів і 40. І каже Рожда, шо якось душить її шось, ну не може вона простити йому того, шо він помер рано і не встигла вона йому відомстити. Не поіздівалася даже при жизні. 

І так от її марудило-марудило і прозріння прийшло одного вечора, коли місяць світив яскраво, а зорі танцювали аркан (може і не аркан, а який небуть турецький танець). Встала вона, вдяглася і пішла на кладовище, до чоловіка. Прийшла - привіталася. 

І помочилася на його могилу.

І зразу попустило.

Уроки турецької тут

Переворот в Туреччині або Найдовша турецька ніч (оновлюється)

Все почалося з того, що почав зникати інтернет. А це - знай - признак того, що в країні якийь кіпіш твориться.

Добившись якогось з"єднання, стало зрозуміло що йдеться про непорядки в Стамбулі і Анкарі, а потім виголошується слово - державний переворот.

події почалися з того, що перекрили обидва мости в Стамбулі, увели танки в аеропорт Ататюрка. З"явилася інформація про те, що турецька армія, яка ще з часів Ататюрка була четвертою гілкою влади в країні, повстала проти влади, її захопила і виголосила маніфест про те, що відповідальність бере на себе.

"Правляча партія витратила останнім часом баагаааато зусиль для приборкання Збройних сил. Справа в тому, що Ататюрком на збройні сили покладалось (із закріпленням в законах) функція збереження світського характеру влади.

Тобто - блокування ісламізму від повернення в суспільну сферу.

А правляча партія - саме ісламістська, і саме займалася висмикуванням запобіжників, які унеможливлювали поширення ісламізму на різні форму суспільного життя" (Богдан Яременко, голова правління Майдану закордонних Справ, в минулому консул Тр)

Іншими словами - влада на чолі з президентом Таїпом Ердоганом - сплять і бачать, як з країни зробити шаріатську державу, шоб все було по законам ісламу, і саме армія відповідала за світську сторону, вони вносять так би мовити гармонію.

Одразу у людей, які не балдіють від Ердогана (а то добряча половина ТР) починається ейфорія, мовляв, настав твій останній час, Ердо. Але потім приходить розуміння того, шо то все странно до коліків, бо:

• Президент не на місці, а якби люди хотіли зробити перевород і захопити владу, то перш за все цілилися б на те, шоб ліквідувати Ердогана, якшо не фізично, то принаймні, з місця президентського
• Ніхто з генералів-мятежників нічого не коментує, більше того роблять великі очі, з чого робимо висновки, шо справжні офіцери так не роблять, а отже офіцери не справжні (читать: може підставні)
• на вулицях у ролі хунти бігають солдатики, яких ми не так давно відправляли на службу, вони толком не розуміють шо твориться, мають припущення, шо може антитерористична операція.

Словом, на реальний спланований переворот то почало бути не схожим.

Та події розвиваються далі.

про те, де був на сей момент президент є кілька версій, і яка з них правдива якось не зрозуміло. кажуть, шо терміново покинув країну (дуже героїчно, правда). дехто каже, шо був на відпочинку в Мармарисі. А хтось каже шо в Німеччині. Ну да ладно. Важливо те, шо звернення до народу він робив через вебку по месенджеру.... Каже, виходьте на вулиці, захищайте демократію. Шоб була зрозуміла послідовність Ердогана, кілька днів тому він казав про те, що ті хто виходять на протести на вулиці - терористи. А ще казав, шо демократія - це робота шайтана. А шо такооооє? а шо ми так памєнялі мииисль сваю??

"Хто заколотники - поки незрозуміло. Тому неможливо відповісти на питання, ні хто за цим стоїть, ні що вони хочуть, ні чим це закінчиться.

Ердоган закликав своїх прихильників "захистити демократію". Саме вчасно згадати, що вона (демократія) є і важлива.

Але люди пішли на вулиці. Характер у турок вибуховий".(Богдан Яременко)

Анкара палає, чутно вибухи, у людей летять вікна.

О 4 годині ранку на Парламент Тр скинуто 4 бомби

О 4.10 Президент повернувсяв країну  (тобто його бачили в аеропорту). Винищувач ВПС Туреччини збив військовий вертоліт над Анкарою. На ранок результати такі - зранку 16 липня було заарештовано більше 1500 вйськових, спробу перевороту було подавлено, країна контролюється Ердоганом. Станом на 10 ранку, в результаті перевороту та зоворушень загинуло 90 людей (блогери кажуть про цифру 120).. Ще гуляють жахливі фотки того, як відрізали (!) голову солдату (!), лінчували його на мості над Босфором. та поки ніяких підтверджень нема, фото може бути неоригінальним (як то часто бува), і поки що нема ніякої реакції (а вже мала б бути, якби подія власне сталася)

Про події в Дідімі.

Починаючи з 12 ночі почули заклики з усіх мечетей про те, що люди, вставайте, йдіть захищайте свою демократію і Ердоганову честь. Твітер пістрів постами думаючих про те, що то провокація, люди не ходіть, не піддавайтеся на гру Таїпа. А ще - верх технологічної думки - приходили меседжі на телефон з закликами виходити, підписані самим президентом. Во! (наш яник було якейсь без хвантазії, як бачите).

Найболючіший мент, це коли прийшла до нас мама (Хемова) з переляканими очима о першій ночі, і каже:" Я боюся... Коли ми жили на сході країни (35 років тому вони переїхали на захід), там під час будь яких коливань у поліції і солдат розв"язувалися руки: вони ґвалтували дівчат, тикали голки під нігті нашим чоловікам і знали, шо їм за це нічого не буде... куди тікати?". Я обняла її і кажу: "Мам, сюди до нас ніхто більше не прийде, іначе нарветься на українську лють". Вони розсміялася, але це її, видно, не заспокоїло і вона здригалася від кожного сигналу машин, які валили на підтримку Ердо прям з нашого села (канальї).

Висновки такі:

• Тепер все виглядає так, наче Президент і прості турки погасили армійський переворот. Але реальність така, шо якби то був справжній переворот, так швидко б все не закінчилося.
• Ердоган став на крок ближче до того, аби стати президентом на всю свою жизнь. Президентська республіка - його мета (думаю, шо насправді його мрія то стати Королем всія Сходу, але то менш реально). Як завжди у таких випадках просто задаймо питання: кому це вигідно?
• Поліція - пропрезидентська сила. з ними дружить більше не буду.

Уроки турецької тут

Як знайти роботу в Туреччині або Фінти розумного працевлаштування

Кількість питань про роботу в Туреччині дорівнює тільки кількості питань про документи для шлюбу з турком :))

це говорить про те, о наші дівчата неугомонні ні на грам, їм треба продовжувати розвиватися і бути корисними суспільству навіть далеко від дому.

і от ви приїхали, одружилися і отримали вид на проживання де великою печаткою засвідчено те, що працювати вам заборонено. здрастє-приїхали, шо називається.

вихід є. навіть виходи. При умові, що у вас є знання англійсьої на пристойному рівні (а по іншому в цю каїну як би переїхали, правда?) треба ще заручитися підтримкою вашої нової родини. і перш за все почати вивчати турецьку. Якщо ви вже вмієте говорити хоча б на початковому рівні то можете прийматися за пошук.

Хочу зробити ремарку про англійську. Звичайно, ваша діяльність може бути в межах укр чи рос діаспори і ні англ мови ні турецької вам не треба, але я беру за приклад ту роботу, де розглядатиму повну адаптацію до життя в Туреччині, не якісь закриті кола. також не розглядаю випадок, коли у чоловіка або родини власна компанія, де пристроюють легко і просто без питань.
Рівень англ перевірте про всяк випадок IELTS або TOEFL, турецькі роботодавці страх як люблять іноземних працівників у яких купа корочок, від котрих часом рівень вашої з/п росте пропорційно. І ще! усі дипломи університетські, училищевські - усі що є!-  зразу тащіть з собою сюди.

Отже, мовні питання вирішено, окреслено коло вакансій, де б ви хотіли працювати. Для прикладу, знайшли ви приватну школу, де вас взяли на місце вчителя англійської (кста, якщо у вас англійська хороша, але ви не англійський філолог, то корочка з тойфл або айлетс дозволить вам без особливих проблем пристроїтися в таку школу). Якщо ви про все домовилис, то процедура проста: перекладаєте диплом, завіряєте нотаріусом, пишете заяву у секретаря і всьо.

Ще одне важливе рішення, яке вам треба прийняти особисто для себе: працювати легально або ні. Легально іноземці працювати можуть! ваш роботодавець просто виконає одну процедуру, трошки нудну і довгограючу, зато без страху і позирань на двері, якими може увійти поліція ви працюватимете щасливо і плодюче. 

При таких умовах роботодавець трошка влазить у витрати, але хіба можна їх порівнювати з тими прибутками, які  йому принесе кваліфікований іноземний працівник?)) 

Одна школа в Стамбі запропонувала мені поділити витрати на річний робочий дозвіл. У них така політика була для всіх іноземців, що працювали там.  Це було досить лояльно. Дозвіл мені влаштовувало агенство, а отже ні школа ні я не витрачали свого часу. і рівень з/п був добрий, а отже це просто впиралося в принципи школи. одним з плюсів легального працевлаштування, то так звана СігОрта - sağlık sigortası. Страховка тобто. Ви можете сходити до лікаря безкоштовно і піти на платний лікарняний, як нормальна людина.

Є інший варіянт, який теж був у моєму житті. Нелегальне працевлаштування. Себто ви ходите на роботу, отримуєте з/п в конверті і, можливо, навіть трошка більшу аніж ваші колеги, які влаштовані легально.  тому що відносно добропорядочні боси (на 100 відсотків добропорядочні нелегальних працівників тримать не стануть)) додають до суми з/п вашу сігорту, яку не платять за вас державі. (Є, звичайно, і такі, шо вдають наче сігорти в природі не існує, то вам просто внаглу тре про це нагадати своєму директору). цей варіант небезпечний, але цілком можливий. Небезпечно це не лише для вас (у найгіршому випадку можуть устроїти депортацію з країни, хоча, якшо у вас вже навть шлюб, то просто обійдеться штрафом, швидше за все), але й для компанії де ви працюєте, адже їм впаяють таку суму до оплати шо очі на лоба вилізуть. Тому вас гарно охоронятимуть).

Найкраще, коли при переїзді ви почнете обговорювати з вашим коханим робоче питання (якщо вам це важливо). Знаю випадки, коли дівчата ще в Україні прилаштовувалися в компанії, що існують в Києві або Львові і мають офіси в Стамбулі чи в ін турецькому місті. Є й такі, що працювали на летовищах, а переїхавши сюди просто розіслали резюмешки і були на розхват серед аеропортів країни.

Є варіянт з власною справою. Колись ще 5 років тому я просто зняла офіс ще з одним мовником і ми влаштували курси іноземної. Вдодачу ми перекладали документи за певні суми. При чому легально і досить вдало. 

До речі про переклади. Якщо ви плануєте перетворити це на бізнес, то починайте перекладати ще до отримання громадянства, пропонуйте свої послуги в різні компанії нерухомості і туристичні фірми. Після того, як отримали громадянство шагайте до найближчого нотпріуса, засвідчуйте знання мови, виголошуйте присягу перекладача і вуаля! тепер ви реальний, підтримуваний законом перекладач. Таким чином, матимете справу з перекладами кожного разу, як до нотаріуса звертатимуться люли, що розмовляють іноземною.

В Туреччині серед наших дівчат багато тих, хто займається творчістю і хендмейдом (крім того. то ще навіть і не оподатковується) і які непогано заробляють таким чином і файно реалізовують себе як особистість.

ВИходячи зі свого майже семирічного досвіду скажу відверто як на духу: іноземцям (слов"янським) в Тр знайти роботу і влаштуватися якось легше, аніж туркам. На нас спрос. Але не тільки за ясні очі, але й за відповідальність, скромність, чистоплотність, пунктуальність і виконавчість. Нас так загартували умови в Україні, де треба бути найкращими серед найкращих, де треба було вчитися добре, аби отримувати повищену стипенлію, де треба було йти на всі семінари, адже їх ми вписуємо у резюме, аби мати хоч трошки більше переваг серед таких же розумних, як ти сам. А тут, в Туреччині, така допадущість вновинку. Тут з 8 робочих годин 4 для чаїв і кавинок. ну я десь трошка утрірую, але, повірте, зовсім трохи. 

Тому розправили плечі. Глибоко вдихнули. І подумали про себе хороше. 

Де наше не пропадало))

все вийде

 

ще одна стадія

не подобаються мені всі ці байрами, вихідні і таке інше

По-перше, гостей у мами (шо живе прямо над нами) кури не клюють, люди толпами заходять-виходть, спокою ніякого, вихідних до фіга, нічого не сплануєш. По-друге, батьки десь тоже віються. По-третє, Хем на роботі прям аж сутками майже, а я, як одинока вуглиночка ))))

Це вперше мене коробить від того, шо я сама вдома. Ну я не геть сама, є Ада, у якої уйма друзів на вулиці і їй ващє не до мене, вона он мені недавно призналася: "Мам, Ріко для мене ВСЕ!" Ріко - то наш бульдог. Той шо хранцузький. Дуже самовпевнена канальйя. 

І ще це вперше, шо я дивним чином ну зовсім не можу нічого знайти, аби себе зайняти. Просто пустка якась. Дивлюся дурацькі шоу, п"ю баняками кавинки, он сємки вже даже лускаю, як рядова троєщинська гопота.

можу розказати як мене курвить моя зовиця (чи як воно зветься, чоловікова сестра, га?). Але то не хватить інтернета. і знающі говорять, шо то так нормально, коли між сестрою і невісткою якась неприязнь. а коли утюгом по башці ударити хочеться це теж нормально?

ну шо ж, ще раз зі святами

З Байрамом!)

Як подумаю, шо вже  з половиною років живу так далеко від України, від рідних. Ясне діло, що

за стільки часу я звикла, отурчанилася, змінилася і вжилася. Ще два роки назад я  почувалася чужою, та зараз якось плавно увійшла в стадію, шо я собі своя, своя для своїх, а для інших - най як хочуть.

Чи хочу я жити в іншій країні?

Говоритиму з позиції мами: якщо заради безпеки моєї сімї, то так. Але у сьогоднішньому світі ніде, ну ніде нема стовідсоткової безпеки. А в усьому іншому - жити можна. Політика брудна, як і усюди, осторонь залишатися дуже складно, але так було і в Україні.

Чи хотіла б я повернутися додому?

Україна - нахавжди моє рідне і єдине-неповторне місце на землі, де мені по-домашньому добре. Так по дитячому. Купа спогадів живе на Грушевського у Луцьку... Але то вже спогади, і я грію їх, наче згадки про іграшки з дитинства. Та зараз інше життя. Я мама, дружина, жінка, якій перевалило тридцятку. Тому зараз я тут. 

Сьогодні тут Шекер Байрам (Шекер - -цукор, тобто Солодке Свято), діти ходять по хатам і збирають цукерочки. Всі господині понаготовували всячини, чекають гостей і пишно вбрались. Тільки я на все село сижу в шортах, з баняком кави на подвір"ї на гойдалці і всім своїм виглядом показую, шо нє, я нічого не готувала, до мене можете не звертати, люди добрі. Через років десять - може - ці байрами будуть і моїми, але зараз ще ні.

Гарний темно-синій колір Егею, аж звідси видно - море сьогодні неспокійне.. Шелест оливкових дерев. Рівномірне поскрипування гойдалки..спокій вихідного і не мого байраму. 

Недозволена любов (безсовісно вкрала заголовка в Даніелли Стіл)))

Ще одна турецька бувальщина. Люди кажуть, шо таке буває часто, а я то не знав-не видів.

Отже, є одна дівчина турецько-курдська, Хазал зветься. Їй 16 і переживає вона той буйний період, коли закохана по самоє німагу, і вдіяти нічого не можна, бо ж батьки на сторожі, і не дай Бог, ви ж розумієте і помните шо таке турецькі нєрвні нрави.

Переписується собі дівчина в телефоні, як тепер і положено. Часом вничку зустрічається зі своїм Ромео  Емре в його машині. Так тривало рік-півтора, поки старший брат Хазал не прошманав її телефон (на раз-два таке тут можливо). Мама і брат розпитали хто такий, де вчиться (на її лихо хлопець ніде не вчиться, працює просторобочим), хто батьки (знов неувязочка, мама і тато не разом, а то вже отпічаток на дитині по-любому оставило, думають вони), 4 роки різниці виплива і вирок – ні і ще раз ні! Зустрічатися не можна, заборона на побачення і ше раз таке буде – заберем телефон.

Хазал вчиня чисто по-турецьки: головою покивала і пішла в кімнату переписуватися з Емре  далі.

Через кілька тижнів той самий брат-пронира  ще раз залізає  в її телефон і розуміє, роман не закінчився. Знов з мамою поговорили і вирішили Хазал заборонити ходитив  школу ващє, шоб вони не мали як зустрічатися. Варто все таки сказати, шо мама просила її привести того хлопця познайомитися, шоб понімати з ким має справу, щоб не боятися відпускати. Малий злякався і не прийшов (тоже мені, баняк дурний). І дівчину випустили в школу вже через тиждень під обіцянки, шо все скінчено.

На третій раз поімки брат робить цікаву і непонятну мені штуку: викликає сестру з хлопцем гулять. Тіпа поговорити. З собою бере ше друга. І в подворотні пита, ну шо розходитеся чи битися будем? Обоє вперто сказали шо нє, ми навєк вмєстє. Старший брат гемселить хлопця у сестри на очах. До крові. А друг тримає її, шоб не виривалася спасати коханого.

Мала погоджується покинути його (опять таки чисто по-турецьки, ненавсігда, а шоб перестав бити), і стає в позу проти всієї сім¢ї.

Я чогось така в шоці. І не через те, шо цю сім¢ю я добре знаю і вважала маму модерною крутою жінкою. Мати мріє про карєру для своїх дітей, відправляє в літні школи за кордон. І тут таке. 

Я в шоці від братового вчинку і  від висоти педагогічної думки  - придумати ж! – на глазах дубасити перше кохання. Як можна сподіватися на те, шо  дівчина винесла урок?!

А тепер мала вперто жде ЙОГО  з армії. І збирається зробити так, як роблять всі, хто закоханий, а сім¢я проти: змотати вудки нафіг! а потім же всі в одну дудку: розвратна молодьож.

А можна ж було все якось по-другОму, хіба нє?